Τρέχει το νερό στη γαλάζια θάλασσα,
μα πουθενά δε βγαίνει,
ψάχνει ο Κοζάκος τη μοίρα του,
μα δεν έχει.
Πήρε ο Κοζάκος τους μακρινούς δρόμους∙
Παίζει η γαλάζια θάλασσα,
παίζει η καρδιά του Κοζάκου,
κι η σκέψη σαλεύει:
«Πού πας χωρίς να ρωτήσεις;
Πώς άφησες μόνους
τον πατέρα, τη γριά μάνα,
το νεαρό κορίτσι;
Στην ξενιτιά, άλλος κόσμος –
δύσκολα να ζήσεις!
Δε θα βρεις με ποιον να κλάψεις,
ούτε να μιλήσεις».

Κάθεται ο Κοζάκος στην άλλη πλευρά,
παίζει η γαλάζια θάλασσα.
Πίστευε στην τύχη του –
Και δυστυχία τον βρήκε.
Όμως οι πελαργοί πετάνε
με γερανούς στην πατρίδα.
Κλαίει ο Κοζάκος – οι δρόμοι γνωστοί
χάθηκαν στα χορτάρια.

1838, Αγ. Πετρούπολη

Думка
Тече вода в синє море

Тарас Шевченко

Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці,
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться —
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.

1838, Петербург