Θεέ μου, με τ’ αυτιά μας
ακούσαμε για τη δόξα σου,
οι παππούδες μας μιλάνε
για εκείνα τα παλιά αιματηρά
χρόνια∙ πώς με το χέρι
το δικό σου το σταθερό
έλυσες τα δικά μας χέρια
και σκέπασες με το χώμα
των εχθρών μας τα πτώματα.
Και τη δύναμη σου ύμνησαν
οι άνθρωποί σου και στη γαλήνη,
στην ηρεμία ξεκουράστηκαν,
δοξάζοντας το Θεό!.. Και σήμερα;..
Σκέπασες πάλι
με την ντροπή τους ανθρώπους σου,
κι εχθροί καινούργιοι
μας κομματιάζουν, σαν τα αρνιά,
και μας καταβροχθίζουν!.. Δίχως πληρωμή
και δίχως τιμή μάς έδωσες
στους εχθρούς μας τους καταραμένους.
Μας άφησες εκτεθειμένους,
στο χλευασμό των γειτόνων,
μας άφησες όπως λένε
στους κουτούς ανθρώπους.
Και μας γνέφουν χλευάζοντας,
κουνώντας το κεφάλι
και κάθε μέρα μπροστά μας –
η ντροπή μας μπροστά μας.
Κλεμμένοι και κουρασμένοι,
αλυσοδεμένοι πεθαίνουμε.
Δεν προσευχόμαστε στους ξένους θεούς,
εσένα ικετεύουμε:
«Βοήθησε μας, απάλλαξέ μας
από τον ξένο χλευασμό.
Νίκησες την πρώτη δύναμη,
νίκησε και τη δεύτερη,
πιο σκληρή!.. Σήκω, Θεέ μου,
πόσο θα κοιμάσαι,
τα δάκρυά μας να αγνοείς,
τη θλίψη μας να ξεχνάς!
Ταπεινώθηκε η ψυχή μας,
αβάσταχτη η ζωή με αλυσίδες!
Σήκω, Θεέ μου, βοήθησέ μας
να σηκωθούμε κατά του εχθρού και πάλι».

Давидові псалми

43

Тарас Шевченко

Боже, нашими ушима
Чули твою славу,
І діди нам розказують
Про давні криваві
Тії літа; як рукою
Твердою своєю
Розв’язав ти наші руки
І покрив землею
Трупи ворожі. І силу
Твою восхвалили
Твої люди і в покої,
В добрі одпочили,
Слава господа!.. А нині?..
Покрив єси знову
Срамотою свої люди,
І вороги нові
Розкрадають, як овець нас,
І жеруть!.. Без плати
І без ціни оддав єси
Ворогам проклятим.
Покинув нас на сміх людям,
В наругу сусідям,
Покинув нас, яко в притчу
Нерозумним людям.
І кивають, сміючися,
На нас головами,
І всякий день перед нами –
Стид наш перед нами.
Окрадені, замучені,
В путах умираєм.
Не молимось чужим богам,
А тебе благаєм:
«Поможи нам, ізбави нас
Вражої наруги.
Поборов ти першу силу,
Побори ж і другу,
Ще лютішу!.. Встань же, боже,
Вскую будеш спати,
Од сльоз наших одвертатись,
Скорбі забувати!
Смирилася душа наша,
Жить тяжко в оковах!
Встань же, боже, поможи нам
Встать на ката знову».