Ще раніше за історичне та ідеологічне існує розумове підґрунтя. В думці Леніна як і інших політиків першою проблемою, з якою зустрічається докорінна революція, не є загальна бездіяльність, але фізіологічний опір інтеліґенції. Як наслідок, два інструменти є необхідними – осада і приборкання.

Тому нас не дивує Ленін, коли пише на стор. 166 тому 10 наступне: «Я всегда, как известно, был сторонником «осадного положения» и «ежовых рукавиц».

І для тих, кому не до кінця зрозуміла його думка, додає на стор. 167: «Интеллигенцию всегда нужно держать в ежовых рукавицах».

Іншими словами, інтеліґенція є завжди небезпечним елементом опору для жорстокого режиму. Складає початок ланцюга мішеней, що має винищити кожний режим, який прагне докорінних змін, по суті створити ланцюг Markov, якщо говорити більш математично.

Продовження цієї ідеї є відносно простим. Схоже на розумову схему, що створюють російські матрьошки. Індуктивно система продукує тенденцію супротиву, що дозволяє їй винищити поступово всіх її ворогів.

На стор. 222 тому 11 Ленін описує процедуру: «Мы поддерживаем сначала до конца, всеми мерами, до конфискации – крестьян вообще против помещика, а потом (и даже не потом, а в то же самое время) мы поддерживаем пролетариат против крестьянства вообще».

Бачимо, що у цьому розумовому підґрунті селяни складають хіба що проміжну жертву. Спочатку це є привід для винищення кулаків, а потім стають мішенню на користь пролетаріату. Різницю між селянином і робочим аналізує Ленін на стор. 34 тому 15: «Этот хозяйский, собственнический инстинкт отталкивает крестьянина от пролетариата, порождает в крестьянине мечты и стремления выйти в люди, самому стать буржуа, замкнуться против всего общества на своем клочке земли, на своей, как злобно говорил Маркс, куче навоза».

Продовження є фізіологічним. Навіть революція є не більш як проміжна стадія в цій розумовій схемі. Основною темою є боротьба, що не припиняється ніколи. Це є парадокс фізіологічного, що стає нелогічним. Тому що для того, щоб продовжувати боротьбу не потребуєш тільки перемог, але й ворогів!

На стор. 302 тому 40 пише: «Революция развивается в ходе самой борьбы. И после свержения капиталистов борьба не прекращается».

Відсутність перерви не є симптоматичною, але є ядром цієї ідеології, що діє паралельно з іншою, яка шукала крайнього розв’язку. Наслідок є єдиним.

«Про эти расстрелы мы открыто говорили, что насилия не прячем. Вот в чем выражалось единство воли. Теперь задача – попробовать применить к промышленности и земледелию это единство воли. Это не только лозунг. Над этим надо подумать, поразмышлять», пише на стор. 308 тому 40.

Ця воля не могла бути висловлена Леніним дійсно, навіть через НЕП, чи точніше, саме через НЕП система не була ще сильною. Стала однак за часів Сталіна.