Коли Рафаель Лемкін звинувачує та засуджує радянську систему Сталіна за Голодомор, він оцінює не лише злочин проти людства, але говорить про радянський ґеноцид проти України. Він не ховається за суспільними компромісами, але досліджує людські цінності аби створити наймогутнішу зброю людства супроти варварів, що порушують права людини. Рафаель Лемкін, польський юрист єврейського походження, добре знайомий з погромами в Росії, не претендує на монополію Голокосту. Навпаки, дає приклад справедливим і невинним, використовуючи поняття, яке він винайшов (ґеноцид), в ширшому розумінні. Старався в кожний спосіб зрозуміти, чи це поняття можна застосувати до всього людства. Як наслідок, коли Р. Лемкін досліджує Голодомор, він дивиться на нього очима простої людини. Так, коли він описує, що починаючи з 1920 р., 1926, і далі 1930-33 рр. радянський режим винищує інтеліґенцію, національний мозок України, як він каже, що складається з вчителів, письменників, митців, мислителів, політичних лідерів, надає ваги людям. Коли підкреслює, що тільки в 1931 р. були вислані 51,713 інтеліґентів до Сибіру, пояснює нам перші стадії ґеноциду, який досягне свого апогею в 1932-33 рр. Знаходить факти не тільки для осмислення існування систематичного винищення українського елементу. Більш того, він не зупиняється на простій реєстрації чисельності жертв, бо знає, що одне це не є доказом існування ґеноциду. Знаходить посилання, як, наприклад, написане Станіславом Косіором, генеральним секретарем Центрального комітету Компартії України під заголовком «Итоги и ближайшие задачи проведения национальной политики на Украине», де читає: «Тепер основна небезпека в Україні походить від українського націоналізму». Досліджує весь процес ґеноциду і показує, що він складається з чотирьох основних стадій, що знаходимо і в стадіях Стантона. Розуміємо, що бачення Рафаеля Лемкіна відповідає найсучаснішим поглядам стосовно визнання ґеноциду. Так, нещодавня ініціатива президента України щодо визнання Голодомору, не може трактуватися як спроба використання в політичних цілях. Навпаки, Рафаель Лемкін як перший Справедливий Голодомору вказав і дотепер вказує шлях, по якому іде зараз президент України, і який є єдино вірним у справі відновлення людської гідності та пам’яті жертв Голодомору.