Одним з головних арґументів прихильників невизнання Голодомору є твердження, що визнання ґеноциду проти українців заключається лише в замаскованому намаганні створити образ реакційного комунізму. Важко дати чітку відсіч такій критиці через її заідеологізований характер, і через те, що вона не відноситься до реального захисту прав людини. Це припущення є не тільки безрезультативним, але очевидно й неповним. Насправді, йому можна легко заперечити завдячуючи тій же ж історії комунізму Росії. Своїм виникненням Голодомор звинувачує ні не комуністичний, ані радянський, а, звичайно, сталінський режим. Мова не йде про класичний антикомунізм, тому що обвинувачення в злочині проти людства чітко визначене в часі та місці його проходження. Більше того, не може бути сумішшю політики Леніна та Сталіна, незважаючи на те, що останній, після смерті свого попередника зробив все можливе, щоб продовжити його політику підсилюючи свою роль у вчинках цієї суперечливої влади. В такий спосіб ми прийшли до уособлення теорії сталінізму з теоріїєю марксизму-ленінізму, що є не тільки ідеологічним нерозумінням, але історичною помилкою. В будь-якому випадку історичні факти знаходяться тут. Допомагають нам зрозуміти головну різницю між Леніним та Сталіним. Сталінські партизани вважають Голодомор одним простим голодом і аж ніяк не цілеспрямованим систематичним винищенням. Щоб зрозуміти різницю, давайте детально заглибимося в процес умовного порівняння. Влітку 1921 р. в результаті великої засухи виник великий голод. Проте, новий уряд не міг перепобороти цю катастрофу. Так, 2 серпня 1921 р. Ленін попросив допомоги у всіх робітників промислових країн.
Стає очевидним, що даний вчинок не піддається ніякому порінянню з закриттям кордонів, що зробив Сталін. У випадку Леніна відреагувала Міжнародна робоча допомога (фр.: Secours International des Travailleurs, англ.: International Workers Aid, нім: Internationale Arbeiter Hilfe), центр якої знаходився в Берліні.

Членами-засновниками цієї організації були Анрі Барбюс, Альберт Ейнштейн, Анатоль Франс, Леонард Франк, Джордж Грос, Кете Кольвіц та Клара Цеткін. В його рамках був проведений проект HelpRussia (Допомога Росії) в якому брала участь митець Кете Кольвіц, що відображено в її відомих афішах.

Що стосується Клари Цеткін, вона мала прямий контакт з Леніним, що підтверджується в нижченаведеному уривку:
Ленін до Клари Цеткін:
«Неможливо провадити диктатуру пролетаріату не маючи на своій стороні мільйони жінок. Тим більше неможливо розпочати розбудову комунізму без них. Треба знайти засоби, щоб зблизитися з ними… Наші організаційні ідеї виходять з ідеологічних концепцій. Ми не хочемо організацій, які би відрізнялися від організацій жінок-комуністок. Одна жінка-комуністка належить до Партії, так само як і чоловік-комуніст. Вони мають рівні права і обов’язки… Проте, треба дивитися правді у вічі. Партії необхідні органи, які би мали за конткретну ціль мобілізацію великих мас жінок.» T. Кліф, ст.141.
Отже, як можна виправдати класичний антикомунізм виходячи з цих даних. Причиною Голодомору не був голод, чи інакше кажучи, природна катастрофа. Його виникнення підкреслює основну різницю між ленінізмом і сталінізмом. Ленін не сумнівався в необхідності закликати втрутитися у внутрішні справи комуністичної країни робітників із-за кордону. Тому, давайте припинимо цю безпідставну критику. Так само, як Голокост звинувачує нацизм, а не німців чи соціалістів, Голодомор звинувачує сталінізм, а не росіян чи комуністів.