Коли нам передали чорний хліб,
Хто заплакав за дітьми,
Що не змогли його скуштувати?
Хто відчув друге пришестя
Цієї надлюдської жертви?
Хто зламався
Перед неіснуючою релігією?
Ніхто! Але нічого…
Бо всі вкусили від того шматка пам’яті,
І неодмінно зголодніють знову.
Тільки так ми стаємо людьми.