Колись бабця розповідала казки
Перед сном.
Зараз однак, коли ми всі мертві
Не хоче казати, тільки правду.
Але немає нікого, хто б вірив,
Що колись ми жили танцюючи на збіжжі.
Хто може повірити,
Що скосили мільйони душ?
Так померли старі казки
І з’явилися ті, що не є.