В Греції український ґеноцид є майже невідомим. Голодомор невідомий навіть як слово. Але вже 17 країн визнали Ґеноцид українців злочином проти людства. За грецькими мірками можна сказати, що цей ґеноцид повністю вдався, так як про нього абсолютно забули, або просто нехтують. Це, безумовно, не означає, що не існують жертви і вбивці. Так як не означає, що не були замордовані невинні і що не борються люди з розвиненим почуттям справедливості за визнання Ґеноциду 1932-1933 рр. Заклик „Незгасимого вогню” є дуже простим: Україна пам’ятає – світ визнає. Його символізм є дуже зрозумілим. Розіп’ятий Христос в серці Богоматері возвіщає народження смерті. Пшеничні колоски наголошують, що Голод був штучним. Багато з нас не знають елементарного про цю людську трагедію. Але вже не має значення. Зараз ми можемо взнати все. Зараз ми маємо доступ до заборонених архівів тих часів, які пояснюють нам мотиви та причини мінливих свідчень, які ми мали в минулому. Вже немає вибору забуття, залишився тільки байдужості. Існуюючі дані підтверджують страхітливі факти в історії радянського періоду. Зараз ми безпосередньо можемо оцінити величину цієї жертви, жах цього злочину.
Як греки, ми дуже добре розуміємо значення слова ґеноцид, так як наш народ відчув це на своїй шкірі та не раз вмирав від нього. Немає потреби нам його пояснювати. Треба лише взнати про забуту історію України. Також не може нас здивувати факт невідомості. Методологія ґеноциду є зрозумілою. Вона базується на зникненні людей шляхом перетворення їх на тварин, щоб інші звірі могли їх розтерзати, але так, щоб не залишилося підтверджуючих доказів. Таким чином ті, що вижили, затрудняються двічі окреслити розмір трагедії і при відсутності справедливості можуть дойти до самогубства, як у випадку Primo Levi. „Незгасимий вогонь” символізує не тільки ґеноцид через вогонь, але і його визнання через яскравість полум’я.
Як греки, ми не є відповідальними за Ґеноцид українців, але як громадяни ми відповідальні за ґеноцид пам’яті. Український Ґеноцид зворушує нас людяністю в часі і просторі. Ми повинні не тільки пізнати, ми повинні діяти через пам’ять як опір системі забуття людської гідності. Додатково, кожний ґеноцид є уроком, і не тільки для катів, які шукають його результативності, але і для Справедливих, які борються за людські права. Ґеноцид українців зробив величезний вклад. Його ідеологічна основа та геополітичне продовження збагатили інструментарій катів. І наше незнання не може залишатися нейтральним. Ланцюговий заряд нагромаджується і перетворює нас в співучасників. З „Незгасимим вогнем” наша пам’ять стає досягненням милосердя.