Евгенія Степанівна Кузен (французькою)
Переклад грецькою Н. Лігероса
Переклад українською Г. Маслюк

День, ніч, день чи ніч
не має значенння, брудний жовтий блиск,
це може бути світанок,
або глибокий вечір.
Вона тут, серед голого поля, голісенького,
На змах крил від куполів Святої Софії
– якби ще жила одна птиця.
Поміж подертими чохами, тримає дитину,
І йде безнадійно вперед.

– Тарасе, Тарасе, білявий мій сокіл,
торік бабця гойдала тебе між черешнями.
Радість, щастя… Роман косив біля мене.
Але бабця… Матінко… Матусю, де ти?
Зісталась десь там, у хатинці, далеко…
Той вечір – коли сльози, нарешті, перестали текти зі сліпих очей,
Роман пішов, щоб принести швидко
теплий чорний хліб і молоко, Тобі, серце моє…

– Боже, Боже, кажуть Ти там, на висоті
Оберігаєш нас з неба…
Думала, Ти в нашій церкві, біля золотих ікон,
щоб нам помагати, зло від нас відганяти…
Коли це Все сталося, навіть подиху…
біля церкви, ніхто вже не молиться.
Боже, Боже, ти несправедливий, жорстокий…
Ти забрав нам бабцю і відіслав далеко Романа…

– Так-так, мій маленький, будь в теплі біля серця,
Зосталися ми двоє, Ти, Я, і ЖАХ.
Сусіди, приятелі зникли,
Страхіття їх взяло… де, не знаю.
-Тарасе, Тарасеньку, скоро прийде Тато
з хлібом – вона аж застогне, згадаючи той запах-
і молоко Тобі, мій соколе, малий мій козаче.

-Але Ти, Боже, не чуєш… Ти наслав Голод
на землю, щоб люди терпіли і мерли.
Стільки хатів спустошено… Чому? Чому? Чому?
Бабцю… Як вже так треба було… Роман, ні не можливо…
Але Тарас, тут, біля моїх засушених грудей,
Тарас, такий спокійний, вже більше не плаче.

БОЖЕ, Я ТЕБЕ ПРОКЛИНАЮ!

Жінка дивиться на сиві очі свого сина – пусті… зрозуміла.
Зі сміхом диким побігла у трави… ЇСТИ!
Дитино моя, кохання… ЇСТИ!!
Забрав і дитину… ЇСТИ!!!
Вже не буде боліти… ЇСТИ!!!!
Ще трошки прожити…
ЇСТИ!!!