Аналіз Стантона своєю ціллю ставить заглиблення в значення слова “ґеноцид”. 8 стадій Стантона надають динамічного бачення поняттю “ґеноцид”, що стає набагато зрозумілішим за їх застосування. Терміни, якими користується Стантон є: “класифікація”, “символізація”, “дегуманізація”, “організація”, “поляризація”, “дератизація” (винищення), та “ухилення від відповідальності”. В рамках цієї теорії підкреслено “навмисне створення умов тривалості” та надається роз’яснення, що ґеноцид не може відбутися впродовж 2-3 днів. Потрібен час для його організації, для того, щоб створити систему. Тому що ґеноцид не є злочином кількох десятків людей, він має системний характер, і є злочином проти людства. З цього зрозуміло, що стадія класифікації, тобто групування таких злочинів є довготривалим процесом. Стадія клеймування вимагає особливих умов, які в непрямий спосіб провокують ненависть, тоді як на це нема причини. Інакше кажучи – необхідне створення догми, що підготовляє стадію дегуманізації. Фанатики ґеноциду були переконані, що жертви є не людьми, а недолюдками, і тому вони мають повне право на їх винищення. Організація ґеноциду включає в себе всі фактори створення стратегії, скоординованої тактики і постачальної мережі. Ґеноцид не є лише актом афектації, він має руйнівну структуру. Поляризація виділяє рамки расової дискримінації через механізм пропаганди та поширення чуток, що “в усьому винні жертви”. В той час коли варвари повинні виконати свій обов’язок. Підготовка є дуже жорстока, так як вона є втіленням в життя стратегічної догми. До цієї стадії, зазвичай, причетний державний чи законотворчий орган. Тут представлена практична система виконання на його основі законів. Найвищою точкою цієї стратегії є винищення, характерною особливістю якої є анонімність мас. Проте, виконання злочину не є випадковим. Злочин б’є варварським способом по кожній закритій меті. Люди більше не є людьми, тваринами, жертвами. Вони тепер лише мета. Їх винищення – місія. Той, хто чинить спротив її виконанню, йде проти системи. Розправа з людьми на стадії винищення є виконанням місії. Отже, це не є спонтанний душевний порух в стані гніву. І не містить в собі лише загарбницьких намірів. Метою є людина. Твориться душогубство. Злочин спрямований проти людства. Останньою стадією класифікації Стантона є ухилення від відповідальності. Заперечення відповідальності є природним продовженням усього процесу. Цю стадію ми можемо назвати ґеноцидом пам’яті. Проте опір жертв через очевидців, які вижили, викликає побічні ефекти в цілій системі. Як наслідок, система знову зорганізовується з метою заперечення своїх злочинів. Лише пам’ять може переступити межі смерті. Тому вона стає наступною метою системи. 8 стадій Стантона доводять, що поняття «ґеноцид» не може вживатися за бажання, а лише за необхідної відповідності.